заумний
ЗАУМНИЙ, а, е. Хитромудрий; нісенітний, безглуздий. - Там є величезна помилка, коли порівняти твою роботу з роботою всіх інженерів, які будували ракету. - Не розумію. Це в тебе якась заумна, шизофренічна теорія (Собко, Срібний корабель, 1961, 163); Вчителеві словесності така «філософія» в класному творі одинадцятилітнього хлопчини здалася, мабуть, дуже заумною (Донч., VI, 1957, 581); Син кріпака й революціонер, Шевченко не любив дешевої манірності і заумних викрутасів (Рад. літ-во, 2, 1964, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заумний | заумна | заумне | заумні |
Родовий | заумного | заумної | заумного | заумних |
Давальний | заумному | заумній | заумному | заумним |
Знахідний | заумний, заумного | заумну | заумне | заумні, заумних |
Орудний | заумним | заумною | заумним | заумними |
Місцевий | на/у заумному, заумнім | на/у заумній | на/у заумному, заумнім | на/у заумних |