захриплий
ЗАХРИПЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до захрипнути. Ганна підхопила малу Галю, захриплу від плачу (Ю. Янов., Мир, 1956, 63); // у знач. прикм. Той крик захриплого горла покрив загальний регіт та ґвалт (Коцюб., II, 1955, 153); Доктор Темір, спітнілий, захриплий, дивився на Таню страшними очима, чекаючи заперечень (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 354).
2. у знач. прикм. Сиплий, не чистого тону (звичайно про голос і т. ін.). - Ну, що сталося? - не то шептав, не то захриплим голосом запитав Мендель робітника, коли порівнявся з ним (Фр., І, 1955, 108); Козак заговорив трохи захриплим голосом: - Прошу панів вельможних не чинити суду над сотником (Ле, Наливайко, 1957, 267); // Який переривається або супроводжується хрипінням. Минулої ночі він прокинувся од свого захриплого крику: «Ганнусю! Ганнусю! Ганнусю!». Приснилася покійниця дружина (Вол., Місячне срібло, 1961, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захриплий | захрипла | захрипле | захриплі |
Родовий | захриплого | захриплої | захриплого | захриплих |
Давальний | захриплому | захриплій | захриплому | захриплим |
Знахідний | захриплий, захриплого | захриплу | захрипле | захриплі, захриплих |
Орудний | захриплим | захриплою | захриплим | захриплими |
Місцевий | на/у захриплому, захриплім | на/у захриплій | на/у захриплому, захриплім | на/у захриплих |