зачавлювати
ЗАЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн. зачавлять; док., перех., розм. 1. Умертвляти, натискаючи своєю вагою або затискуючи в чомусь. Омелян поривався до криласа, але з місця рушити не міг, зав'язнувши в непроходимому тиску, де не раз бувало калічили молящих, а то й зачавлювали на смерть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 537).
2. тільки док. Зарізати, заколоти (скотину, птицю). - Та ти б таки, жінко, зачавила курча! Де ж пак, не бачили вас стільки год! (Н.-Лев., І, 1956, 414); Мати млинців гречаних напече... з шкварками мають бути, бо старий Скрипаленко не пошкодує задля такого гостя [сина] кабанця зачавити (Збан., Сеспель, 1961, 225).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачавлюю | зачавлюємо |
2 особа | зачавлюєш | зачавлюєте |
3 особа | зачавлює | зачавлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачавлюватиму | зачавлюватимемо |
2 особа | зачавлюватимеш | зачавлюватимете |
3 особа | зачавлюватиме | зачавлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зачавлював | зачавлювали |
Жіночий рід | зачавлювала | |
Середній рід | зачавлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачавлюймо | |
2 особа | зачавлюй | зачавлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зачавлюючи | |
Минулий час | зачавлювавши |