зачитаний
ЗАЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачитати 1-3. Після того, як був зачитаний наказ Кутузова, Вільсон відвідав фельдмаршала і похвалив високий стиль і глибокий зміст звернення до війська (Кочура, Зол. грамота, 1960, 386); А удома, в столі, був Шевченків «Кобзар», Весь зачитаний, давній, зжовтілий, І світили слова в нім, як дивний янтар, Западали у серце і гріли (Забашта, Вибр., 1958, 185); // зачитано, безос. присудк. сл. - Ну, товаришу Донченко,- кажу я, беручи рецензію, -зараз вам буде зачитано вирок (Донч., VI, 1957, 614).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачитаний | зачитана | зачитане | зачитані |
Родовий | зачитаного | зачитаної | зачитаного | зачитаних |
Давальний | зачитаному | зачитаній | зачитаному | зачитаним |
Знахідний | зачитаний, зачитаного | зачитану | зачитане | зачитані, зачитаних |
Орудний | зачитаним | зачитаною | зачитаним | зачитаними |
Місцевий | на/у зачитаному, зачитанім | на/у зачитаній | на/у зачитаному, зачитанім | на/у зачитаних |