зачудований
ЗАЧУДОВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачудувати. Гершко, не кажучи нічого, поцілував Вольфа в руку.- Добре? - мовив Вольф, зачудований ..такою ніжністю парубка (Фр., VIII, 1952, 356); Федір Пилипович був зачудований з ерудиції свого співбесідника (Іщук, Вербівчани, 1961, 328).
2. у знач. прикм. Який виражає зачудовання. Інколи в'ється дорога понад самим Дніпром, і тоді зачудоване око далеко сягає по блакитнім просторі діда-Славути (Коцюб., III, 1956, 43); Посеред своєї розповіді хорват раптом замовк, зупинивши зачудований погляд на ордені Слави, що висвічував у Козакова на засмальцьованій потом гімнастьорці (Гончар, І, 1954, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачудований | зачудована | зачудоване | зачудовані |
Родовий | зачудованого | зачудованої | зачудованого | зачудованих |
Давальний | зачудованому | зачудованій | зачудованому | зачудованим |
Знахідний | зачудований, зачудованого | зачудовану | зачудоване | зачудовані, зачудованих |
Орудний | зачудованим | зачудованою | зачудованим | зачудованими |
Місцевий | на/у зачудованому, зачудованім | на/у зачудованій | на/у зачудованому, зачудованім | на/у зачудованих |