зачучверений
ЗАЧУЧВЕРЕНИЙ, а, е, розм. Який зачучверів; захирілий, зачахлий. Із лісу кільцем з'являється облава: зачучверені, обірвані люди з кіллями, косами та ціпами (Вас., III, 1960, 435); - Може, він, оцей Кальницький, і переганяв якихось там зачучверених коней, а обігнати рисачку... Та у слободі іншої такої не знайдеш (Шиян, Баланда, 1957, 138); // Дуже закошланий. Данило Скуйбіда, молодий, з чорною зачучвереною бородою, запнутий шевським фартухом, сидів на низенькому стільчику (Коцюба, Перед грозою, 1958, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачучверений | зачучверена | зачучверене | зачучверені |
Родовий | зачучвереного | зачучвереної | зачучвереного | зачучверених |
Давальний | зачучвереному | зачучвереній | зачучвереному | зачучвереним |
Знахідний | зачучверений, зачучвереного | зачучверену | зачучверене | зачучверені, зачучверених |
Орудний | зачучвереним | зачучвереною | зачучвереним | зачучвереними |
Місцевий | на/у зачучвереному, зачучверенім | на/у зачучвереній | на/у зачучвереному, зачучверенім | на/у зачучверених |