зачіс
ЗАЧІС, чосу, ч. Зачесане в одному напрямку волосся. Носили [скіфи] довге волосся, що спадало на плечі, інколи з особливим зачосом над лобом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 142); // Те саме, що зачіска. [Мефістофель:] Вам змалку любі кучері хвилясті Та комірці мережано-зірчасті, І зроду не носили ви коси - Вам шведський зачіс додає краси (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зачіс | зачоси |
Родовий | зачосу | зачосів |
Давальний | зачосові, зачосу | зачосам |
Знахідний | зачіс | зачоси |
Орудний | зачосом | зачосами |
Місцевий | на/у зачосі | на/у зачосах |
Кличний | зачосе | зачоси |