зашваркотіти
ЗАШВАРКОТІТИ, очу, отиш і ЗАШВАРКОТАТИ, очу, очеш, док., розм. Почати говорити швидко й нерозбірливо (звичайно чужою мовою); // Почати звучати (про чужу, незрозумілу мову). Коли він підповзав до знайомого місця і міг вже спокійніше зітхнути, поміж деревами зашваркотіла чужинська мова (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 545).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашваркочу | зашваркотимо |
2 особа | зашваркотиш | зашваркотите |
3 особа | зашваркотить | зашваркотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашваркотів | зашваркотіли |
Жіночий рід | зашваркотіла | |
Середній рід | зашваркотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашваркотімо | |
2 особа | зашваркоти | зашваркотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашваркотівши |