защебетати
ЗАЩЕБЕТАТИ, ечу, ечеш, док. 1. Почати щебетати (про пташок). Защебетав соловейко - пішла луна гаєм (Шевч., І, 1963, 6); Синичка проспівала коротеньку пісню..; за нею защебетали зяблики, малинівки, вівсянки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314).
2. перен. Почати швидко і дзвінко говорити. На другий день Олеся прокинулась і весело защебетала до чоловіка (Н.-Лев., III, 1956, 100); Радісно защебетали дівчата (Стельмах, Хліб.., 1959, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защебечу | защебечемо |
2 особа | защебечеш | защебечете |
3 особа | защебече | защебечуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | защебетав | защебетали |
Жіночий рід | защебетала | |
Середній рід | защебетало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защебечімо | |
2 особа | защебечи | защебечіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | защебетавши |