заячати
ЗАЯЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів). Випливала лебедочка по воді, Дожидалась неминучої біди; Заячала, в воду вдарила крилом (Щог., Поезії, 1958, 100); Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді (Стельмах, Хліб.., 1959, 466).
2. Почати кричати, галасувати (про людей). Ще хотів юнак їй щось промовить, та навколо турки обступили, заячали наче хижі круки (Л. Укр., І, 1951, 388).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заячу | заячимо |
2 особа | заячиш | заячите |
3 особа | заячить | заячать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заячав | заячали |
Жіночий рід | заячала | |
Середній рід | заячало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заячмо | |
2 особа | заяч | заячте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заячавши |