заїздити
ЗАЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док., перех. 1. Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою. [Куць:] Ну, й я ж віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять - знов заїжджу (Л. Укр., III, 1952, 252); - Ну, заїздили гнідого! - Злазь, приїхали! - відхекувався Іскров (Бойч., Молодість, 1949, 4).
2. перен. Змучити безперервною роботою. Рятувати треба було цю покірну , роботящу жінку, бо заїздить її стара карга, виб'є з голови й те, що набула колись у технікумі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 201).
3. Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т.ін.).
ЗАЇЗДИТИ2 див. заїжджати2.
ЗАЇЗДИТИ див. заїжджати1.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїжджу | заїздимо |
2 особа | заїздиш | заїздите |
3 особа | заїздить | заїздять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заїздив | заїздили |
Жіночий рід | заїздила | |
Середній рід | заїздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїздімо | |
2 особа | заїзди | заїздіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заїздивши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїжджу | заїздимо |
2 особа | заїздиш | заїздите |
3 особа | заїздить | заїздять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заїздив | заїздили |
Жіночий рід | заїздила | |
Середній рід | заїздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїздьмо | |
2 особа | заїздь | заїздіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заїздивши |