збагнений
ЗБАГНЕНИЙ, ЗБАГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до збагнути. У катакомбах під землею завжди стояла ніч, і як всяка ніч, вона сповнена була своїх нічних, не відразу збагнених «таємничих» звуків: десь потріскував вапняк, десь інколи осипалося в розколини дрібне каміння (Смолич, V, 1959, 385); Сергій підвів голову і сказав: - Товариші! - Слово прозвучало незвично, тепло й урочисто, ніби, в цім слові приховувалась і обіцянка, і надія, і глибокий, ще не зовсім збагнутий зміст (Коцюба, Перед грозою, 1958, 167).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збагнений | збагнена | збагнене | збагнені |
Родовий | збагненого | збагненої | збагненого | збагнених |
Давальний | збагненому | збагненій | збагненому | збагненим |
Знахідний | збагнений | збагнену | збагнене | збагнені |
Орудний | збагненим | збагненою | збагненим | збагненими |
Місцевий | на/у збагненому, збагненім | на/у збагненій | на/у збагненому, збагненім | на/у збагнених |