збаламутити
ЗБАЛАМУТИТИ, учу, утиш, перех. Док. до баламутити. Лопаті буксира збаламутили воду поміж собою пароплавом (Ю. Янов., II, 1954, 94); Завірюха втратив спокій, літня пора збаламутила душу, цілі дні мотався полем, пив росяний дух хлібів, серед зеленого роздолля стрічав світанок (Горд., Дівчина.., 1954, 66); Школярі, яких загітував Вітя, ..мало не бунт вчинили проти батьків та матерів, що не пускали до Києва вчитись. Чути було, десь бідкались: - Ну й що ви скажете, збаламутили дітей, що тепер і ради їм не даси (Вас., Вибр., 1954, 286); [Кембль:] Я то сам гадав про тебе, що ти почтивий хлопець. А проте таки ти Дженні збаламутив (Л. Укр., III, 1952, 64).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збаламучу | збаламутимо |
2 особа | збаламутиш | збаламутите |
3 особа | збаламутить | збаламутять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збаламутив | збаламутили |
Жіночий рід | збаламутила | |
Середній рід | збаламутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збаламутьмо | |
2 особа | збаламуть | збаламуть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збаламутивши |