збезсилілий
ЗБЕЗСИЛІЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до збезсиліти. Пропав! В ораторових очах порожнеча. Судорожно сіпає збезсилілими пальцями уявний курок (Довж., І, 1958, 59).
2. у знач. прикм. Слабкий, несильний. В кімнаті було повно диму, і десь з глибини він почув приглушене, збезсиліле хлипання дітей (Сенч., Опов., 1959, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збезсилілий | збезсиліла | збезсиліле | збезсилілі |
Родовий | збезсилілого | збезсилілої | збезсилілого | збезсилілих |
Давальний | збезсилілому | збезсилілій | збезсилілому | збезсилілим |
Знахідний | збезсилілий, збезсилілого | збезсилілу | збезсиліле | збезсилілі, збезсилілих |
Орудний | збезсилілим | збезсилілою | збезсилілим | збезсилілими |
Місцевий | на/у збезсилілому, збезсилілім | на/у збезсилілій | на/у збезсилілому, збезсилілім | на/у збезсилілих |