збентежувати
ЗБЕНТЕЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБЕНТЕЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Виводити із стану спокою; хвилювати, тривожити. Різні враження збентежували людську душу (Мирний, V, 1955, 305); Його стурбували нові ідеї, привезені сином; його збентежила палка синова розмова (Н.-Лев., І, 1956, 456); Пляма від червоного вина на скатертині в стравниці дуже збентежила її - то, гадала вона, був недобрий знак, пересторога (Скл., Святослав, 1959, 34); // тільки док. Злякати. І не збентежить анітрохи їх, Щоб в наші дні тут даль була. Хоча, по правді, й нас, закоханих, Злякати відстань не могла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 72).
2. Викликати замішання, ніяковість у кого-небудь. Розмаїті мрії перебив князь. Софія з усміхом встала до нього на вітання.. Той прихід її не здивував зовсім і не збентежив (Л. Укр., III, 1952, 504); Невдоволений тон Гармашихи і винувато схилена голова Мусія, і стриманий усміх Остапа мимоволі збентежили трохи дівчину (Головко, II, 1957, 580).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збентежую | збентежуємо |
2 особа | збентежуєш | збентежуєте |
3 особа | збентежує | збентежують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збентежуватиму | збентежуватимемо |
2 особа | збентежуватимеш | збентежуватимете |
3 особа | збентежуватиме | збентежуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збентежував | збентежували |
Жіночий рід | збентежувала | |
Середній рід | збентежувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збентежуймо | |
2 особа | збентежуй | збентежуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | збентежуючи | |
Минулий час | збентежувавши |