збиточник
ЗБИТОЧНИК, ЗБИТОШНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто завдає збитків (у 2 знач.); бешкетник.- Се я сам підкинув [вогонь до кошари], - мовив Дувідко.. -Ну, чи не збиточник ти? (Фр., VIII, 1952, 407); Кожного дня мав [Кметик] якусь нову непотішну вість про того злобного збиточника (Ков., Світ.., 1960, 122).
2. Пустун. Що за збиточник той Степан! Він знав, що рахунки - моя слаба сторона, і любить не раз подрочитися зо мною (Фр., 1, 1955, 239); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію півголосом (Коб., III, 1956, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | збиточник | збиточники |
Родовий | збиточника | збиточників |
Давальний | збиточникові, збиточнику | збиточникам |
Знахідний | збиточника | збиточників |
Орудний | збиточником | збиточниками |
Місцевий | на/у збиточнику, збиточникові | на/у збиточниках |
Кличний | збиточнику | збиточники |