збруя
ЗБРУЯ, ї, ж. 1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Н.-Лев., IV, 1956, 37); Рипить у поході збруя - вуздечки й сідла зроблені з міцної волов'ячої шкури (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 462); Чудові вороні і білі коні, з сітками і блискучою збруєю, нетерпляче били копитами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 257).
2. заст. Спорядження воїна. Турн миттю нарядився в збрую (Котл., І, 1952, 278); Несуть пани єсаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний. Шаблю золотую (Шевч., II, 1953, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | збруя | збруї |
Родовий | збруї | збруй |
Давальний | збруї | збруям |
Знахідний | збрую | збруї |
Орудний | збруєю | збруями |
Місцевий | на/у збруї | на/у збруях |
Кличний | збрує | збруї |