збурення
ЗБУРЕННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. збурити і збуритися. Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі (Фр., VI, 1951, 89); Рух, який почався серед робітників, автор [повісті «Борислав сміється» І. Франко] порівнює із збуренням бджіл у вулику, що готові знищити ситих нероб - трутнів (Іст. укр. літ., І, 1954, 540); Він.. аж побагровів від внутрішнього збурення (Гончар, Тронка, 1963, 74).
2. фіз. Різке порушення відносно спокійного стану в окремих ділянках атмосфери. Збурення в іоносфері Землі.
3. астр. Відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого небесного тіла. Внаслідок збурень планети рухаються то швидше, то повільніше (Астр., 1956, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | збурення | збурення |
Родовий | збурення | збурень |
Давальний | збуренню | збуренням |
Знахідний | збурення | збурення |
Орудний | збуренням | збуреннями |
Місцевий | на/у збуренні | на/у збуреннях |
Кличний | збурення | збурення |