збуркати
ЗБУРКАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розбудити. Ніч. Лягли спочити в землянці із одним взводом. Не дали - збуркали і в темряву, в болото послали кудись в село за ножицями (Вас., Незібр. тв., 1941, 213); * Образно. Се правда, я сей хлопський бунт підняв, Щоб люд сей вирвать з вашої неволі, Щоб збуркати його з важкого сну (Фр., XII, 1953, 361).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збуркаю | збуркаємо |
2 особа | збуркаєш | збуркаєте |
3 особа | збуркає | збуркають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збуркав | збуркали |
Жіночий рід | збуркала | |
Середній рід | збуркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збуркаймо | |
2 особа | збуркай | збуркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збуркавши |