збучавіти
ЗБУЧАВІТИ, іє, док., розм. Затвердіти, зашкарубнути. * Образно. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло (Сл. Гр.); // Загуснути, стужавіти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збучавію | збучавіємо |
2 особа | збучавієш | збучавієте |
3 особа | збучавіє | збучавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збучавів | збучавіли |
Жіночий рід | збучавіла | |
Середній рід | збучавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збучавіймо | |
2 особа | збучавій | збучавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збучавівши |