збіглий
ЗБІГЛИЙ, а, е. 1. Який втік звідки-небудь. - Але ж панство саме не заперечує, що до запорозького війська пристало чимало збіглих хлопів, міщан, ремісників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 215); Сахалінська тайга мовчала.. Ніяк не добрати, де звір пройшов, а де прокрався, озираючись, збіглий каторжанин (Донч., III, 1956, 110).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збіглий | збігла | збігле | збіглі |
Родовий | збіглого | збіглої | збіглого | збіглих |
Давальний | збіглому | збіглій | збіглому | збіглим |
Знахідний | збіглий, збіглого | збіглу | збігле | збіглі, збіглих |
Орудний | збіглим | збіглою | збіглим | збіглими |
Місцевий | на/у збіглому, збіглім | на/у збіглій | на/у збіглому, збіглім | на/у збіглих |