збірня
ЗБІРНЯ, ЗБОРНЯ, і, ж., іст. 1. Приміщення, в якому збирався сход. Ген-ген, на вигоні, колишня стара зборня (Кач., II, 1958, 50); Приїхав начволміліції й зайшов до зборні. Збори ще не починались (Ю. Янов., І, 1958, 101); // Сільська управа. Василь був винуватий у зборню, а грошей ніде було взяти, щоб оплатитись (Григ., Вибр., 1959, 113).
2. діал. Сход. - Нова власть об'явилася? Хто ви така і по якому праву оця зборня? (Чаб., Катюша, 1960, 21).
3. фам. Те саме, що збиранина 2. Що за збірню [квартирантів] вона з усього світу позбирала? Звідти все лихо встає (Мирний, IV, 1955, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | збірня | збірні |
Родовий | збірні | зборень, зборня |
Давальний | збірні | збірням |
Знахідний | збірню | збірні |
Орудний | збірнею | збірнями |
Місцевий | на/у збірні | на/у збірнях |
Кличний | збірне | збірні |
зборня
ЗБОРНЯ див. збірня.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зборня | зборні |
Родовий | зборні | зборень, збірня |
Давальний | зборні | зборням |
Знахідний | зборню | зборні |
Орудний | зборнею | зборнями |
Місцевий | на/у зборні | на/у зборнях |
Кличний | зборне | зборні |