зв'язківець
ЗВ'ЯЗКІВЕЦЬ, вця, ч. 1. Працівник зв'язку (у 3 знач.). У зв'язківців України багато турбот. Та вони зроблять усе для того, щоб створити єдину автоматизовану систему зв'язку (Веч. Київ, 26.II 1966, 2); Зв'язківці, вільно походжаючи по висоті, змотували кабель (Гончар, III, 1959, 60).
2. Той, хто здійснює зв'язок між військовими частинами або підрозділами, між підпільними групами, партизанськими загонами і т. ін. Він став вихованцем орденоносного полка. Був зв'язківцем при штабі (Кучер, Дорога.., 1958, 67); Вранці зв'язківець покликав нас до капітана (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зв'язківець | зв'язківці |
Родовий | зв'язківця | зв'язківців |
Давальний | зв'язківцеві, зв'язківцю | зв'язківцям |
Знахідний | зв'язківця | зв'язківців |
Орудний | зв'язківцем | зв'язківцями |
Місцевий | на/у зв'язківці, зв'язківцеві | на/у зв'язківцях |
Кличний | зв'язківцю | зв'язківці |