зважнілий
ЗВАЖНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зважніти. Веселка спадає дівчатам під ноги, Вмиває росою зважнілі сади (Стельмах, Шляхи.., 1948, 151); Зважнілою ходою пішла жінка відчиняти двері (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 127); * Образно. Я в своїм кутку сиджу самотиною, і хилиться від дум зважніла голова (Забіла, Поезії, 1963, 45).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зважнілий | зважніла | зважніле | зважнілі |
Родовий | зважнілого | зважнілої | зважнілого | зважнілих |
Давальний | зважнілому | зважнілій | зважнілому | зважнілим |
Знахідний | зважнілий, зважнілого | зважнілу | зважніле | зважнілі, зважнілих |
Орудний | зважнілим | зважнілою | зважнілим | зважнілими |
Місцевий | на/у зважнілому, зважнілім | на/у зважнілій | на/у зважнілому, зважнілім | на/у зважнілих |