звеличення
ЗВЕЛИЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. звеличити 1, 2. Всю енергію Юстиніан спрямував на звеличення імператорської влади (Іст. середніх віків, 1955, 15); [Вона:] Яка ти трудна людина. [Він:] Ну, коли людина, що поставила метою свого життя звеличення народу засобами науки,- трудна, тоді так... (Довж., І, 1958, 438); В кінці минулого століття прогресивні письменники часто виступали проти народницького звеличення героя, проти піднесення його над масами, натовпом (Рад. літ-во, 6, 1963, 118).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звеличення | звеличення |
Родовий | звеличення | звеличень |
Давальний | звеличенню | звеличенням |
Знахідний | звеличення | звеличення |
Орудний | звеличенням | звеличеннями |
Місцевий | на/у звеличенні | на/у звеличеннях |
Кличний | звеличення | звеличення |