звитяжність
ЗВИТЯЖНІСТЬ, ності, ж., уроч. Властивість за знач. звитяжний 1. У народній мислі і мистецтві море здавна було синонімом щасливого, вільного життя, сміливої звитяжності й відважної боротьби (Довж., III, 1960, 85); Стенька Разін гуляв по Волзі з своїм товариством, втілюючи в собі силу й звитяжність розгніваного трудового народу (Рад. Укр., 22.IX 1950, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звитяжність | звитяжності |
Родовий | звитяжності, звитяжности | звитяжностей |
Давальний | звитяжності | звитяжностям |
Знахідний | звитяжність | звитяжності |
Орудний | звитяжністю | звитяжностями |
Місцевий | на/у звитяжності | на/у звитяжностях |
Кличний | звитяжносте | звитяжності |