звичаєвий
ЗВИЧАЄВИЙ, а, е. Стос. до звичаю. Кожне революційне і звичаєве свято сьогодні має важливе суспільне, в тому числі і естетичне значення (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 15).
^ Звичаєве право - сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою. Землевласницький закон, створений у Візантії у зв'язку з поширенням слов'янських поселень на території імперії, включив норми слов'янського звичаєвого права (Іст. УРСР, І, 1953, 39); - Звичаєве народне право в грунтових справах і в громадських справах не знає задавнення (Фр., VI, 1951, 275).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звичаєвий | звичаєва | звичаєве | звичаєві |
Родовий | звичаєвого | звичаєвої | звичаєвого | звичаєвих |
Давальний | звичаєвому | звичаєвій | звичаєвому | звичаєвим |
Знахідний | звичаєвий, звичаєвого | звичаєву | звичаєве | звичаєві, звичаєвих |
Орудний | звичаєвим | звичаєвою | звичаєвим | звичаєвими |
Місцевий | на/у звичаєвому, звичаєвім | на/у звичаєвій | на/у звичаєвому, звичаєвім | на/у звичаєвих |