звуглений
ЗВУГЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до звуглити. Біля спаленої скирти лежали наші бійці рядком, усі замордовані, звуглені (Гончар, III, 1959, 153).
2. у знач. прикм. Який звуглів, почорнів від вогню, диму і т. ін.; чорний. Спудей, обминувши спалений причілок, побачив на почорнілій траві, поміж звугленими колодами, купу обгорілого лахміття (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 464); Коли Гаврило привіз додому тіло батька, довго стояв над його труною, дивився на чорне, аж звуглене лице (Цюпа, Назустріч.., 1958, 404).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звуглений | звуглена | звуглене | звуглені |
Родовий | звугленого | звугленої | звугленого | звуглених |
Давальний | звугленому | звугленій | звугленому | звугленим |
Знахідний | звуглений, звугленого | звуглену | звуглене | звуглені, звуглених |
Орудний | звугленим | звугленою | звугленим | звугленими |
Місцевий | на/у звугленому, звугленім | на/у звугленій | на/у звугленому, звугленім | на/у звуглених |