звуковбирний
ЗВУКОВБИРНИЙ, а, е. Стос. до звуковбирання. Стіни [концертного залу] облицьовані звуковбирними плитами (Веч. Київ, 2. XII 1968, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звуковбирний | звуковбирна | звуковбирне | звуковбирні |
Родовий | звуковбирного | звуковбирної | звуковбирного | звуковбирних |
Давальний | звуковбирному | звуковбирній | звуковбирному | звуковбирним |
Знахідний | звуковбирний, звуковбирного | звуковбирну | звуковбирне | звуковбирні, звуковбирних |
Орудний | звуковбирним | звуковбирною | звуковбирним | звуковбирними |
Місцевий | на/у звуковбирному, звуковбирнім | на/у звуковбирній | на/у звуковбирному, звуковбирнім | на/у звуковбирних |