звіяний
ЗВІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звіяти 1, 2. І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось..- Се люди! Се тисячі людей і міліони [мільйони], Мов пил вітрами звіяний, кружаться (Фр., X, 1954, 381); Розсівайте [сіячі братерства] жменя-жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею Ізнущаються давно! (Граб.. І, 1959, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звіяний | звіяна | звіяне | звіяні |
Родовий | звіяного | звіяної | звіяного | звіяних |
Давальний | звіяному | звіяній | звіяному | звіяним |
Знахідний | звіяний, звіяного | звіяну | звіяне | звіяні, звіяних |
Орудний | звіяним | звіяною | звіяним | звіяними |
Місцевий | на/у звіяному, звіянім | на/у звіяній | на/у звіяному, звіянім | на/у звіяних |