зголоднілий
ЗГОЛОДНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зголодніти. Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл (Гжицький, Опришки, 1962, 49); Пара зголоднілих за дорогу коней пожадливо їли отаву (М. Ол., Леся, 1960, 31); Це була не робота, це був якийсь бенкет будування, віртуозна творчість зголоднілих за працею рук (Гончар, Південь, 1951, 65).
2. у знач. прикм. Голодний. Зголоднілі подорожні так залюбки заходились коло його [борщу], що ніколи було й розмовляти (Гр., II, 1963, 58); Ревіла зголодніла худоба, йдучи на пасовище (Мельн., До раю.., 1961, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зголоднілий | зголодніла | зголодніле | зголоднілі |
Родовий | зголоднілого | зголоднілої | зголоднілого | зголоднілих |
Давальний | зголоднілому | зголоднілій | зголоднілому | зголоднілим |
Знахідний | зголоднілий, зголоднілого | зголоднілу | зголодніле | зголоднілі, зголоднілих |
Орудний | зголоднілим | зголоднілою | зголоднілим | зголоднілими |
Місцевий | на/у зголоднілому, зголоднілім | на/у зголоднілій | на/у зголоднілому, зголоднілім | на/у зголоднілих |