згорбити
ЗГОРБИТИ, блю, биш; мн. згорблять; док., перех. 1. Вигнути горбом (спину). Наймит сміявся в рукав, аж спину згорбив (Н.-Лев., III, 1956, 204).
2. тільки 3 ос. Зігнути, зсутулити (про важку працю, хворобу, переживання і т. ін.). Робота мене згорбила, не розкіш (Укр.. присл.., 1955, 30); Мене давно вже горе згорбило (Барв., Опов.., 1902, 298); Старий замовк. Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згорблю | згорбимо |
2 особа | згорбиш | згорбите |
3 особа | згорбить | згорблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згорбив | згорбили |
Жіночий рід | згорбила | |
Середній рід | згорбило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згорбмо | |
2 особа | згорб | згорбте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згорбивши |