згорблений
ЗГОРБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до згорбити. Данько, стежачи за ним, почував, як все більше росте в ньому щось тепле, синівське до цієї згорбленої працею людини (Гончар, II, 1959, 160); Згорблена злиднями словачка запрошує до своєї убогої господи радянського офіцера, як найдорожчого гостя (Іст. укр. літ., II, 1956, 645).
2. у знач. прикм. Який згорбився, зігнувся (від старості, хвороби і т. ін.). Дід вийшов з пасіки і розправив свою згорблену спину (Мирний, І, 1954, 174); На подвір'ї рідко коли з'являлася невисока згорблена постать Катерини Глущук (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згорблений | згорблена | згорблене | згорблені |
Родовий | згорбленого | згорбленої | згорбленого | згорблених |
Давальний | згорбленому | згорбленій | згорбленому | згорбленим |
Знахідний | згорблений, згорбленого | згорблену | згорблене | згорблені, згорблених |
Орудний | згорбленим | згорбленою | згорбленим | згорбленими |
Місцевий | на/у згорбленому, згорбленім | на/у згорбленій | на/у згорбленому, згорбленім | на/у згорблених |