зграйний
ЗГРАЙНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється спільно; колективний, груповий. Дерева та кущі побралися за руки, Неначе парубки, що під весільні звуки До танцю зграйного запрошують дівчат (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 109).
2. перен. Злагоджений, гармонійний. Зграйний передзвін, спадаючи в Долину, радував оборонців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 378); [Поет:] Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний, В акордів голосних врочистий перегук? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зграйний | зграйна | зграйне | зграйні |
Родовий | зграйного | зграйної | зграйного | зграйних |
Давальний | зграйному | зграйній | зграйному | зграйним |
Знахідний | зграйний, зграйного | зграйну | зграйне | зграйні, зграйних |
Орудний | зграйним | зграйною | зграйним | зграйними |
Місцевий | на/у зграйному, зграйнім | на/у зграйній | на/у зграйному, зграйнім | на/у зграйних |