згромаджений
ЗГРОМАДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до згромадити. Сіно лежало згромаджене та ждало його руки (Коб., III, 1956, 499); Перед піччю на бантині сушиться шмаття, за піччю згромаджене усяке дрантя (Л. Укр., IV, 1954, 212); Я звик до гір, до полів, до сільського роздолля. А в місті все згромаджене, каменем вистелене (Чендей, Поєдинок, 1962, 48).
2. у знач. прикм. Який згромадився, зібрався докупи (про всіх або багатьох). Дочасно ластівок згромаджені полки Летять над водами, рухливі та легкі (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згромаджений | згромаджена | згромаджене | згромаджені |
Родовий | згромадженого | згромадженої | згромадженого | згромаджених |
Давальний | згромадженому | згромадженій | згромадженому | згромадженим |
Знахідний | згромаджений, згромадженого | згромаджену | згромаджене | згромаджені, згромаджених |
Орудний | згромадженим | згромадженою | згромадженим | згромадженими |
Місцевий | на/у згромадженому, згромадженім | на/у згромадженій | на/у згромадженому, згромадженім | на/у згромаджених |