згрібати
ЗГРІБАТИ, аю, аєш, недок., ЗГРЕБТИ, бу, беш, док., перех. 1. Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи. У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист (Рильський, І, 1960, 315); Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Гр., І, 1963, 342).
2. Гребучи, загрібаючи, прибирати, скидати звідки-небудь. Шмалій бережно згрібає решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку (Стельмах, І, 1962, 120); Посаджений восени часник сходить дуже рано, ледве розтане сніг. В цей час треба згребти перегній, солому або торф, що ними був укритий часник (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 232); Згрібши із столу крихти, вийшов [Марко] надвір (Тют , Вир. 1964, 95).
3. тільки док., розм. Швидким рухом узяти, вхопити що-небудь у руку (руки), рукою (руками). От він пірнув на дно [моря], згріб в жменю глини (Коцюб., II, 1955, 328); Згрібши квиток, кулею вилетів [сержант] на вулицю (Гончар, Дорога.., 1953, 36); // Міцно схопити, обхопити кого-, що-небудь. Із-за спини в Юхима Шумило виступив і таки щось крикнув громаді. Але Юхим зразу рукою згріб його за плече й турнув з ганку вниз (Головко, II, 1957, 309); Верткий, балакучий і дотепний красень вгріб худенького Івана в обійми, закружляв ним по хаті (Чаб., Тече вода.., 1961, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згрібаю | згрібаємо |
2 особа | згрібаєш | згрібаєте |
3 особа | згрібає | згрібають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згрібатиму | згрібатимемо |
2 особа | згрібатимеш | згрібатимете |
3 особа | згрібатиме | згрібатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згрібав | згрібали |
Жіночий рід | згрібала | |
Середній рід | згрібало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згрібаймо | |
2 особа | згрібай | згрібайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | згрібаючи | |
Минулий час | згрібавши |