згук
ЗГУК, у, діал. Звук. Почався страшенний, пекельний гуркіт і гвалт; всі інші згуки згубились у йому (Стар., Облога.., 1961, 52); Спориш не знав, відки й як долітав до нього той згук, що міг значити (Фр., II, 1950, 253); Які ж у тебе, кримська ніч, згуки! Які пахощі! Які шарудіння! Які шуми! (Вишня, І, 1956, 198); Бадьористі згуки скрипки та цимбалів долітали до корчми з-за стіни, де хлопці наймали музики дівчатам (Коцюб., І, 1955, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | згук | згуки |
Родовий | згуку | згуків |
Давальний | згукові, згуку | згукам |
Знахідний | згук | згуки |
Орудний | згуком | згуками |
Місцевий | на/у згуку | на/у згуках |
Кличний | згуку | згуки |