згуляти
ЗГУЛЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. неперех; перев. із запереч. част. не. Провести якийсь час гуляючи, розважаючись; погуляти. Де її радощі, де ті веселощі? День у день робота, день у день праця,- ні згуляти, ні спочити (Мирний, III, 1954, 14); [Олена:] Колись, може, і згадати буде нічим своє життя у батька. І не сходила гарно і не згуляла вільно, тільки наробилась та нагорювалася... (Вас., III, 1960, 66).
2. перех., перев. із заперечною част. не. Пробути певний час без роботи; прогуляти. Стоять будні, прийдуть свята,- Він хвилинки не згуля (Граб., І, 1959, 512); Старий Іван Цибар, що за своє трудове, невтомне життя не згуляв і хвилини, тепер мусив відпочивати (Збан., Ліс. красуня, 1955, 35).
3. неперех. Взяти участь в якійсь грі, зіграти в що-небудь. І каже смерть у слушну мить До того бідолахи: - Коли ти, хлопче, хочеш жить,- Згуляй зо мною в шахи (Перв., І, 1958, 389).
Згуляти весілля - влаштувати, справити весілля. [Дранко:] Сусіде! Чи не помиритись нам на радощах та згуляти два весілля в один кошт! (Крон., І, 1958, 221).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згуляю | згуляємо |
2 особа | згуляєш | згуляєте |
3 особа | згуляє | згуляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згуляв | згуляли |
Жіночий рід | згуляла | |
Середній рід | згуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згуляймо | |
2 особа | згуляй | згуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згулявши |