здвоєний
ЗДВОЄНИЙ, а, с. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до здвоїти.
2. у знач. прикм. Який складається з двох однакових предметів, подвійний. Для одержання здвоєних валків на скошуванні гороху можна також використовувати дві косарки з різними валкоутворювачами в агрегаті з одним трактором (Рад. Укр., 2.11 1962, 3); Для реверсивних двигунів застосовуються перемикачі, які являють собою здвоєний рубильник (Довідник сіль. будівельника, 1956, 238); // Перешикований у два ряди. Здвоєні колони.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здвоєний | здвоєна | здвоєне | здвоєні |
Родовий | здвоєного | здвоєної | здвоєного | здвоєних |
Давальний | здвоєному | здвоєній | здвоєному | здвоєним |
Знахідний | здвоєний, здвоєного | здвоєну | здвоєне | здвоєні, здвоєних |
Орудний | здвоєним | здвоєною | здвоєним | здвоєними |
Місцевий | на/у здвоєному, здвоєнім | на/у здвоєній | на/у здвоєному, здвоєнім | на/у здвоєних |