зденаціоналізований
ЗДЕНАЦІОНАЛІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зденаціоналізувати. Українська шляхта вже давно була зденаціоналізована і, прийнявши католицьку віру, не почувала себе солідарною з Галицькою Україною (Фр., XVI, 1955, 141).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зденаціоналізований | зденаціоналізована | зденаціоналізоване | зденаціоналізовані |
Родовий | зденаціоналізованого | зденаціоналізованої | зденаціоналізованого | зденаціоналізованих |
Давальний | зденаціоналізованому | зденаціоналізованій | зденаціоналізованому | зденаціоналізованим |
Знахідний | зденаціоналізований, зденаціоналізованого | зденаціоналізовану | зденаціоналізоване | зденаціоналізовані, зденаціоналізованих |
Орудний | зденаціоналізованим | зденаціоналізованою | зденаціоналізованим | зденаціоналізованими |
Місцевий | на/у зденаціоналізованому, зденаціоналізованім | на/у зденаціоналізованій | на/у зденаціоналізованому, зденаціоналізованім | на/у зденаціоналізованих |