здеревілий
ЗДЕРЕВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здеревіти. Оля дивилася на Мотрю з розкритими устами, здеревіла з великого зачудовання, а може, зо страху (Вільде, На порозі, 1955, 23); // у знач. прикм. Пень і старше здеревіле та корою покрите галуззя не терплять від стужі, тоді як молодим верховіттям і пучкам мороз загрожує смертю... (У. Кравч., Вибр., 1958, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здеревілий | здеревіла | здеревіле | здеревілі |
Родовий | здеревілого | здеревілої | здеревілого | здеревілих |
Давальний | здеревілому | здеревілій | здеревілому | здеревілим |
Знахідний | здеревілий, здеревілого | здеревілу | здеревіле | здеревілі, здеревілих |
Орудний | здеревілим | здеревілою | здеревілим | здеревілими |
Місцевий | на/у здеревілому, здеревілім | на/у здеревілій | на/у здеревілому, здеревілім | на/у здеревілих |