здержуваний
ЗДЕРЖУВАНИЙ, а, е. розм. Дієпр. пас. теп. ч. до здержувати. Лякалися, що ось-ось та мовчанка, силою здержувана, прорветься (Март., Тв., 1954, 112); Довго здержуване хлипання перервало її мову (Фр., VI, 1951, 481); //здержувано, безос. присудк. сл. Одною рукою здержувано її [філоксеру] в межах, другою - пускано на всі чотири сторони (Коцюб., І, 1955, 223).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здержуваний | здержувана | здержуване | здержувані |
Родовий | здержуваного | здержуваної | здержуваного | здержуваних |
Давальний | здержуваному | здержуваній | здержуваному | здержуваним |
Знахідний | здержуваний, здержуваного | здержувану | здержуване | здержувані, здержуваних |
Орудний | здержуваним | здержуваною | здержуваним | здержуваними |
Місцевий | на/у здержуваному, здержуванім | на/у здержуваній | на/у здержуваному, здержуванім | на/у здержуваних |