здичавіти
ЗДИЧАВІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати диким, неприрученим (про тварин). В Австралії динго цілком здичавіли і тепер тут, подібно до наших вовків, чинять серед місцевої фауни великі спустошення (Посібник з зоогеогр., 1956, 19); // Стати некультивованим (про рослини). Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Ю. Янов., V, 1959, 143); Від смерті Аркадія.. ніхто не займався ними [чорнобривцями], і вони здичавіли (Вільде, Сестри.., 1958, 408); // Стати запущеним, порости бур'яном (про сад, поле і т. ін.). Поросте бур'янами земля, здичавіє, забудуть люди, яка сівозміна де була... (Кучер, Чорноморці, 1956, 207).
2. перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим. Старий зовсім здичавів. Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Ірчан, II, 1958, 188).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здичавію | здичавіємо |
2 особа | здичавієш | здичавієте |
3 особа | здичавіє | здичавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здичавів | здичавіли |
Жіночий рід | здичавіла | |
Середній рід | здичавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здичавіймо | |
2 особа | здичавій | здичавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | здичавівши |