здобріти
ЗДОБРІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Стати добрим, добрішим; подобріти. [Бавмерт:] Я ж тобі півничка приніс. Та ж з нього юшку своїй старенькій звариш. [Гільзе (трохи здобрів) :] Ов! ну, то йди скажи їй (Л. Укр., IV, 1954, 255).
2. чим. Задовольнитися, обмежитися тим, що є. - Здобрій тим, що тобі волость присудила (Н.-Лев., II, 1956, 357); [Смола:] Ну, от і здобрій тепер своїми гуртками... (Мик., І, 1957, 129).
3. чим. Стати багатим; забагатіти. Неправдою не здобрієш (Гр., II, 1963, 144).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здобрію | здобріємо |
2 особа | здобрієш | здобрієте |
3 особа | здобріє | здобріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здобрів | здобріли |
Жіночий рід | здобріла | |
Середній рід | здобріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здобріймо | |
2 особа | здобрій | здобрійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | здобрівши |