здохлий
ЗДОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здохнути; // у знач. прикм. - А в другого [кріпака] кінь упав дорогою. Стоїть, бідолаха, над здохлим конем, як очманілий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49); * У порівн. - Скочив Лис з одного маху, Бач, і впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки (Фр., XII, 1953, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здохлий | здохла | здохле | здохлі |
Родовий | здохлого | здохлої | здохлого | здохлих |
Давальний | здохлому | здохлій | здохлому | здохлим |
Знахідний | здохлий, здохлого | здохлу | здохле | здохлі, здохлих |
Орудний | здохлим | здохлою | здохлим | здохлими |
Місцевий | на/у здохлому, здохлім | на/у здохлій | на/у здохлому, здохлім | на/у здохлих |