здоювати
ЗДОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗДОЇТИ, здою здоїш, наказ. сп. здій; док., перех. 1. Те саме, що видоювати. Корови ревуть, гублять молоко просто на шлях, не встигаємо здоювати (Гончар, І, 1954, 475); - Їжте, а я відбіжу корову здоїти, трохи запізнилася (Коб., III, 1956, 471); Бувало, як здою корів - не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Горд., Цвіти.., 1951, 37).
2. тільки док. Надоїти якусь кількість (молока). Царенко зараз здоїв молока (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здоюю | здоюємо |
2 особа | здоюєш | здоюєте |
3 особа | здоює | здоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здоюватиму | здоюватимемо |
2 особа | здоюватимеш | здоюватимете |
3 особа | здоюватиме | здоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здоював | здоювали |
Жіночий рід | здоювала | |
Середній рід | здоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здоюймо | |
2 особа | здоюй | здоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здоюючи | |
Минулий час | здоювавши |