зима
ЗИМА, и, ж. 1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Гл., Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Коцюб., І, 1955, 303); * Образно. Десь кінь ірже печально й тонко... В душі отамана зима... (Сос., 1, 1957, 416); * У порівн. Красунь я бачив неприступних, Холодних, чистих, як зима (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 78).
@ Скільки літ, скільки зим див. літо.
2. розм., рідко. Навчальний рік. [Варка:] А я було, господи, як люблю слухати, як ще Зінька брат Серьога вчив читати. Шкода, що тільки одну зиму вчив (Кроп., II, 1958, 225); - Я тільки дві зими до школи ходив (Гончар, III, 1959, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зима | зими |
Родовий | зими | зим |
Давальний | зимі | зимам |
Знахідний | зиму | зими |
Орудний | зимою | зимами |
Місцевий | на/у зимі | на/у зимах |
Кличний | зимо | зими |