зичити
ЗИЧИТИ1, чу, чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати. - Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Вовчок, VI, 1956, 247); - Почався у Павловій хаті весільний банкет. Чужі люди веселились, зичили моєму дядькові щастя (Збан., Сеспель, 1961, 349); Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети (Рильський, II, 1960, 135).
ЗИЧИТИ2, чу, чиш, недок., перех., діал. Позичати. Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Март., Тв., 1954, 211).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зичу | зичимо |
2 особа | зичиш | зичите |
3 особа | зичить | зичать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зичитиму | зичитимемо |
2 особа | зичитимеш | зичитимете |
3 особа | зичитиме | зичитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зичив | зичили |
Жіночий рід | зичила | |
Середній рід | зичило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зичмо | |
2 особа | зич | зичте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зичачи | |
Минулий час | зичивши |