злидар
ЗЛИДАР, я, ч. Людина, яка живе в злиднях; нестатках; бідняк. [Ономай:] Я дам якому злидареві від свого столу м'яса, то й почую хвали й дяки досить (Л. Укр., II, 1951, 287); Після тої розмови Стась глибоко задумався над своїм життям. Пригадалося, як бідував його батько, - вічний злидар і наймит (Гур., Новели, 1951, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злидар | злидарі |
Родовий | злидаря | злидарів |
Давальний | злидареві, злидарю | злидарям |
Знахідний | злидаря | злидарів |
Орудний | злидарем | злидарями |
Місцевий | на/у злидарі, злидареві | на/у злидарях |
Кличний | злидарю | злидарі |