злидень
ЗЛИДЕНЬ, дня, ч., розм. Те саме, що злидар. [Ганна:] Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться, а злидні одно другого зажирають!.. (Кроп., II, 1958, 20); - І в мене, Мар'яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти (Стельмах, II, 1962, 225); // Уживається як лайливе слово. Бісові злидні [пани]! Бояться, щоб не вкрала, бач! - торохтіла Мар'я (Мирний, III, 1954, 152); А ти, злидню, гостити маєш чим?! То до тебе підуть на голодування?.. (Ю. Янов., І, 1954, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злидень | злидні |
Родовий | злидня | злиднів |
Давальний | злидневі, злидню | злидням |
Знахідний | злидня | злиднів |
Орудний | злиднем | злиднями |
Місцевий | на/у злидні, злидневі | на/у злиднях |
Кличний | злидню | злидні |
злидні
ЗЛИДНІ, ів, мн. Матеріальні нестатки, бідність. Старій матері не спалося. Доччина доля, образи людські, свої злидні та недостачі ворочали її з боку на бік, гнали сон і спокій далеко від неї (Мирний, III, 1954, 111); Злидні, безправ'я, темнота, нещадна експлуатація, моральне знущання - от риси галицької, буковинської, закарпатської минувшини (Рильський, III, 1956, 41); * Образно. Не раз вже потай заплітали Нам злидні терен до вінків (Черн., Поезії, 1959, 173).
@ Бодай вас злидні побили (посіли) - побажання нещастя, бідності; прокляття. Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили (Шевч., І, 1963, 23); Злидні годувати - жити в нужді, бідності. [Кіндрат Антонович:] Я цілий вік труждався..; увесь вік злидні годував, недоїдав, недопивав... (Кроп., II, 1958, 328); Загрузати (загрузнути, загрузти) в злиднях див. загрузати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злидні | |
Родовий | злиднів | |
Давальний | злидням | |
Знахідний | злидні | |
Орудний | злиднями | |
Місцевий | на/у злиднях | |
Кличний | злидні |